Катерина Молодецька, докторка технічних наук, професорка.
Керівниця навчально-наукового центру інформаційних технологій Поліського національного університету, також очолює науково-технічну лабораторію Noosphere Engineering School у Житомирі.
Як ви почали займатися наукою?
Після першого року роботи асистентом кафедри з’явилося бажання знати більше і розвиватися професійно. Як і у всіх молодих викладачів, однією із найстрашніших ситуацій було не знати відповіді на каверзні питання студентів. Тоді я вирішила розпочати роботу над науковими дослідженнями, а вже через рік вступила до аспірантури Інституту проблем моделювання в енергетиці імені Г. Є. Пухова Національної академії наук.
Якими проєктами займаєтесь і яке коло ваших наукових інтересів?
Перший досвід наукових досліджень був у галузі математичного моделювання. Викладацька робота була пов’язана із наукоємними дисциплінами – системний аналіз, теорія систем і, звісно, моделювання. З часом додався ще один пріоритетний напрям – інформаційна безпека, зокрема, соціальних систем. З минулого року в рамках чотирирічної APEX наукової програми Інституту імені доктора Яна-Урбана Сандала (Осло, Норвегія) працюю над дослідженням впливу інформації на трансформацію суспільства.
Ким ви хотіли стати у дитинстві і чи збулося це бажання?
З перших років навчання у школі мріяла стати вчителькою молодших класів або принаймні української мови та літератури. За часів студентства про це бажання я забула назавжди – робота в сфері освіти не користувалася попитом, здавалася мені дуже стресовою і досить низькооплачуваною. Неочікувано мрія збулася в дещо видозміненій формі, та вже 15 років я займаюся викладацькою діяльністю в ЗВО та долучаюся до різних освітніх ініціатив.
Чи є у вас якась глобальна професійна мрія?
У професійному плані я досягнула своїх цілей, залишається лише бути у курсі всіх нових освітніх трендів, продовжувати наукові пошуки, переймати досвід іноземних колег.
Хто з відомих науковців/науковиць для вас є авторитетом і прикладом?
Для мене це постать першої жінки-лауреатки Нобелівської премії та першої лауреатки двох Нобелівських премій: з фізики та з хімії Марії Склодовської-Кюрі. Вона – єдина у світі двічі лауреатка саме у цих галузях науки.
Як змінилася ваша робота з початком війни?
До повномасштабного вторгнення у мене були плани пройти довгострокове стажування за кордоном і перейняти сучасний досвід іноземних освітніх інституцій. Після початку подій лютого минулого року з’явилося розуміння, що саморозвиток не на часі та необхідно працювати зі студентськими командами, підтримувати проєктну діяльність.
Що б ви сказали чи порадили собі-маленькій дівчинці?
Навіть коли дуже важко і перед тобою зачиняються усі двері – не зупиняйся на півдорозі і вір у себе.
Ольга Николюк, докторка економічних наук, професорка.
Завідувачка кафедри комп’ютерних технологій і моделювання систем Поліського національного університету, менторка лабораторії Noosphere Engineering School у Житомирі.
Як ви почали займатися наукою?
За фахом я фінансист, банкір. На старших курсах навчання в інституті мені запропонували готуватися до вступу до аспірантури, куди я успішно вступила після завершення навчання
Якими проєктами займаєтесь і яке коло ваших наукових інтересів?
Основна сфера наукових інтересів – моделювання економічних процесів. Наразі багато часу приділяю моделювання аграрних ринків: як буде розвиватися в майбутньому аграрна сфера України, зокрема в контексті Європейського Союзу. Ця робота велась і до війни, але з початком відкритої агресії рф та окупацією частини території України питання спроможності вітчизняного аграрного сектора забезпечувати частину світу продовольством стоїть дуже гостро. Вкрай важливим також є прогнозування розвитку аграрних ринків України у разі її вступу до ЄС. Ще одним напрямом моїх наукових інтересів є конкурентоспроможність аграрної продукції та розвиток органічного виробництва. Мене завжди цікавило питання здорової їжі, тому зараз я особисту цікавість перетворила у роботу.
І ще одна сфера моїх досліджень – аналітика стартап-проєктів, їх бізнес обґрунтування. Це моя основна діяльність у рамках Інжинірингової школи Noosphere.
Ким ви хотіли стати у дитинстві і чи збулося це бажання?
Чесно кажучи, не пам’ятаю. Але знаючи себе, думаю, що я хотіла бути успішною й заможною. Можливо, в якийсь період хотіла бути лікарем, бо у мене в родині – чотири покоління лікарів.
Чи є у вас якась глобальна професійна мрія?
Крім того, що я науковиця, я ще й викладачка. Тому дуже хочу, щоб якомога більше моїх студентів стали успішними молодими людьми – вважатиму це і своїм досягненням також.
А ще хочу зробити свій внесок у пришвидшення розвитку України як європейської країни, формування її національної ідентичності.
Хто для вас є авторитетом і прикладом?
Одна із рис, які я ціную та поважаю у жінках-науковицях – вміння утримувати баланс. Саме цьому я намагаюсь навчитись протягом свідомого життя. Тому мене надихають жінки, які вміють поєднати особисте життя і серйозні наукові здобутки. Всім відома Марія Склодовська-Кюрі окрім отримання двох Нобелівських премій також була дружиною, яка надихнула свого чоловіка робити не менш значущі винаходи, і виховала дочку, яка теж стала успішною науковицею.
Є ще приклад Хеді Ламар, яка була не тільки успішною актрисою, але й видатною науковицею.
Як змінилася ваша робота з початком війни?
Роботи стало набагато більше. Додалися напрями роботи у сфері боротьби з дезінформацією, протистояння кібератакам.
Додатковим викликом стало моделювання продовольчої безпеки України та її аграрного потенціалу, в тому числі із використанням геоінформаційних систем.
Крім того, в абсолютно всіх сферах з’явився додатковий запит з боку ЄС
Що б ви сказали чи порадили собі-маленькій дівчинці?
Я б побажала собі вчитися відпочивати. І сказала б, що професійний успіх – не головне в житті.
А ще порадила б знайти собі хобі, не пов’язане з наукою.
Світлана Клименко, кандидатка технічних наук, доцентка.
Виконує обов’язки завідувачки кафедри кібербезпеки та комп’ютерно-інтегрованих технологій фізико-технічного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, очолює Noosphere Engineering School Dnipro.
Як ви почали займатися наукою?
Після школи вступила на фізико-технічний факультет, кафедру радіоелектронної автоматики, на спеціальність “Прилади неруйнівного контролю для технічної та медичної діагностики”. Це була нова спеціальність, і, на мій погляд, було щось незвичайне в цій назві. До закінчення навчання, на відміну від моїх однокурсників, у мене вже було кілька публікацій у наукових журналах та участь у конференціях. На захисті диплома завідувач кафедри РЕА запропонував продовжити навчання в аспірантурі. Я закінчила аспірантуру та захистила кандидатську дисертацію на факультеті прикладної математики ДНУ. Навчання в аспірантурі та робота асистентом на кафедрі РЕА дозволила трохи урізноманітнити коло моїх наукових інтересів, і мені це дуже сподобалося.
Якими проєктами займаєтесь і яке коло ваших наукових інтересів?
Основне вже складно назвати. У мене навчаються здобувачі фахового коледжу, здобувачі освіти першого (бакалаврського), другого (магістерського) та третього рівня (доктори філософії) – всі вони мають різні захоплення та вчаться за різними освітніми програмами («Кібербезпека», «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», «Інженерія програмного забезпечення», «Комп’ютерна інженерія», «Біотехнології» та інші). Тому всі студенти прагнуть вдосконалюватися як у рамках своєї спеціальності, так і за рамками перелічених спеціальностей. Отже саме вони надихають постійно до розвитку. Основні наукові інтереси – це математичні методи та алгоритми автоматизованих систем управління та контролю; інформаційні технології у завданнях психометричної діагностики людини; інформаційні технології у задачах кібербезпеки; системи технічного захисту інформації; інформаційні технології навчання у вищій технічній школі та ін.
Ким ви хотіли стати у дитинстві і чи збулося це бажання?
Як не дивно, у дитинстві мріяла стати вчителькою перших класів. Тож мрія майже здійснилася.
Чи є у вас якась глобальна професійна мрія?
Мабуть, знайти час та захистити докторську дисертацію і, сподіваюсь, що найближчим часом це станеться.
Хто для вас є авторитетом і прикладом?
Є жінка-науковець, яка вражає – Хеді Ламар. Про неї мало хто чув, але ця геніальна голлівудська актриса є творцем методу, на базі якого з’явився бездротовий зв’язок. Саме вона разом зі своїм другом працювала над технологією захищеного радіокерування торпедами за допомогою псевдовипадкових кодів для шифрування інформації (це не дозволяло перехопити ракету та змінити її маршрут).
Як змінилася ваша робота з початком війни?
Змінилася робота: я очолила інжинірингову школу Noosphere у Дніпрі, а також очолила кафедру кібербезпеки та комп’ютерно-інтегрованих технологій фізико-технічного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара.
Що б ви сказали чи порадили собі-маленькій дівчинці?
Час потрібно використовувати творчо і завжди розуміти, що будь-який час – це шанс зробити велике.
Ольга Степанченко – кандидатка технічних наук, доцентка.
Директорка Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу, директорка Інжинірингової лабораторії Noosphere у Рівному.
Як ви почали займатися наукою?
Мені не сподобалося працювати в лікарні, тому я пішла в аспірантуру. Я працювала інженером-програмістом в обласній лікарні і вирішила, що це не моє.
Яке коло ваших наукових інтересів?
Математичне моделювання процесів у корисних середовищах.
Ким ви хотіли стати у дитинстві і чи збулося це бажання?
На питання, ким я хочу стати, в дитинстві я однозначно відповідала: інженером. Непевне, бажання не збулося, бо в моєму уявленні це був класичний інженер. Батьки були фізиками, та я на фізику не вступила, про що досі трохи шкодую. Але є як є.
Чи є у вас якась глобальна професійна мрія?
Так. Зламати освітню систему України в корінь – повністю зруйнувати, катком проїхатися.
Я жартую, але не зовсім. Що далі я рухаюся в науковій і освітній діяльності, то більше я бачу, що систему не вдасться реформувати, потрібно будувати нову. І саме тому я вдячна Інжиніринговій школі, бо тут я пробую щось нове, і видно результати роботи.
Хто для вас є авторитетом і прикладом?
Звичайно, на першому місці буде Марія Склодовська-Кюрі. Я розумію, що вона не свідомо віддала життя за науку, але потрібно було мати мужність, розуміючи до чого все йде, продовжувати цим займатися.
Як змінилася ваша робота з початком війни?
Ніяк не змінилася. Частково це через специфіку регіону, в якому я живу. Звичайно, у перші місяці був шок. Але зараз жодних змін немає. Я процитую свою доньку, яка теж науковиця: “Я нарешті зрозуміла, як люди пережили Другу світову війну – до всього звикаєш”. Як би це не було страшно, ми звикаємо до всього. І навіть у війну мріємо, плануємо, працюємо, десь у підсвідомості розуміючи, що у будь-який момент усе може закінчитися.
Що б ви сказали чи порадили собі-маленькій дівчинці?
Вмов батьків забрати тебе зі школи, де вивчають іспанську, і вчи англійську.
Олена Белозерова – аспірантка четвертого року навчання Національного університету водного господарства та природокористування, менторка лабораторії Noosphere Engineering School у Рівному.
Як ви почали займатися наукою?
Коли я ще навчалась в університеті, мені запропонували роботу і дуже швидко підключилася і в наукову роботу теж. Співпрацювала з колегами, а потім пішла в аспірантуру – і це все закрутилося якось навіть непомітно для мене.
Якими проєктами займаєтесь і яке коло ваших наукових інтересів?
Математичне комп’ютерне моделювання ґрунтових процесів з використанням супутникових даних. Це те, що мене цікавить, що у мене гарно виходить і те, чим мало хто займається.
Ким ви хотіли стати у дитинстві і чи збулося це бажання?
Я в дитинстві не знала, чим хочу займатись. Про мене жартували, що буду вчителькою, але цей варіант мені точно не подобався. Хотілося чогось такого, що б не надто обмежувало мене. І якраз в науці ці плани реалізувалися.
Чи є у вас якась глобальна професійна мрія?
Поки що глобальних мрій немає. Зараз я на етапі, коли отримані результати роботи треба оформити – це трудомісткий процес. Тому поки мені всі нагадують, що треба писати дисертацію. Її хочеться не просто написати, а зробити щось корисне і цікаве.
Хто з науковців/науковиць для вас є авторитетом і прикладом?
Для мене і, думаю, не тільки для мене, рольові моделі – мої наукові керівники Петро Миколайович і Ольга Миколаївна.
Як змінилася ваша робота з початком війни?
Звичайно, у перші місяці всі ми були в шоці. Але згодом почали планувати і тримати себе в руках, що б не сталося. Бо якщо не мріяти, не прагнути й не планувати, то для чого тоді все? Для чого мають перемагати наші військові, якщо ми опустимо руки?
Що б ви сказали чи порадили собі-маленькій дівчинці?
Порадила б собі не боятися нового і бути більш сміливою.
Любов Шостак – аспірантка другого року навчання Національного університету водного господарства та природокористування, менторка Інжинірингової школи у Рівному.
Як ви почали займатися наукою?
Все почалось із третього курсу, коли я приєдналася працювати над проєктами інжинірингової лабораторії Noosphere.
Яке коло ваших наукових інтересів?
Математичне та комп’ютерне моделювання стану земель.
Ким ви хотіли стати у дитинстві і чи збулося це бажання?
До дев’ятого класу я хотіла стати лікарем.
Чи є у вас якась глобальна професійна мрія?
Я хочу довести до кінця свої проєкти і отримати результат, який буде корисним для суспільства.
Як змінилася ваша робота з початком війни?
Зміни відчувалися тільки в перші місяці. А зараз працюю, як зазвичай. Хіба що вимог до себе і своїх результатів стало більше, бо розумію, що кожен повинен робити максимум на своєму місці.
Що б ви сказали чи порадили собі-маленькій дівчинці?
Порадила б більше працювати над собою і всебічно розвиватися.
Бажання розвиватися і змінювати життя навколо себе не залежить від статі. Можливо, сьогоднішні маленькі дівчатка, які ставлять батькам складні запитання та цікавляться, як влаштований світ, завтра стануть видатними винахідницями чи нобелівськими лауреатками. Для цього юним мрійницям потрібно лише вірити в себе й відчувати підтримку. А можливості досягти успіху завжди знайдуться – наприклад, серед ноосферних проєктів та ініціатив.
