Щорічно на всеукраїнському рівні 25 вересня відзначається День позашкілля, аби привернути увагу до реалізації прав дітей на позашкільну освіту. Адже вона є важливим та ефективним джерелом розвитку особистості. Про те, як реалізується позашкільна освіта на Рівненщині, які виклики та перспективи у цього напрямку говоримо з директором департаменту освіти і науки Петром Коржевським.
- Петро Миколайовичу, якби у вас зараз з’явилася фантастична можливість, повернути час назад і стати гуртківцем. Який би гурток ви хотіли б відвідувати?
- Я точно обрав би чи мехатроніку, чи робототехніку, ці напрями супроводжують мене все життя. Ще коли я відвідував школу це все складалось з якихось пластинок, закручувалося болтиками чи гайками, а зараз це виглядає на порядок динамічніше, інтерактивніше. Тому звісно мене це переслідує та “примагнічує”. І я з великим задоволенням на декілька годин на день занурювався б, якби була така можливість.
- Позашкільна освіта сьогодні дозволяє вийти за рамки, які нав’язує школа. Які на вашу думку перші реформаторські кроки потрібно зробити, щоб позашкільна освіта стала реально сучасною, потужною, STEM-освітою?
- Якщо говорити про школу і позашкілля — це як обов’язкова і довільна програма. Школа — те місце, де дитина повинна здобути певні базові та фундаментальні знання. А позашкілля — те місце, де дитина хоче займатися тим, до чого в неї є природні нахили, куди самому хочеться потрапити.
Позашкілля має широкий спектр сфер, де не треба робити те, чого хочуть батьки. І для дитини це теж важливо, адже можна себе реалізувати у будь-чому. До прикладу, комусь подобається складати мікросхеми. Аби складати мікросхеми, треба мати базові знання, знати фізику — це вже про школу. Але на уроках фізики точно не дають складати схеми, там говорять про певні фундаментальні речі, а ось в позашкіллі можна себе сповна реалізувати.
Вважаю, що позашкіллям треба охопити максимальну кількість дітей, адже, якщо їх не охопити, то вони шукатимуть інші джерела інформації чи інші види роботи, які точно не будуть носити суспільно-корисну важливість. Тому позашкілля треба розвивати, особливо ті напрями, які зараз цікаві молодій людині, які вона зможе потім реалізувати.
- Ви говорити про інженерну профорієнтацію. Але є інші напрями, які охоплює позашкільна освіта, зокрема театральне мистецтво, художнє, хореографічне, музичне і т.д., які говорять про вічне. Чи розвинуті у нас на Рівненщині ці напрямки?
- Звісно, я не можу дати експертну оцінку наскільки розвинуті. Але точно можу сказати, що мистецтво, музика, хореографія та спорт — все це присутнє і неймовірно якісне у подачі. Звичайно, говорячи про мистецькі напрями, імовірно, варто звернути увагу більше на таланти. Як молода людина розвинута, як у родині розвинута любов до мистецтва і як про це говорять у процесі виховання. Дуже важливо, що зараз запустився тренд української ідентичності, що ми цінуємо і заглиблюємося у наші традиції — цим же розуміємо своє походження, з якого регіону. Дійсно, це важливо, аби молоді люди мали таку можливість. А в нас така можливість є.
Взагалі, вміти прищепити любов до мистецтва, це має йти від сім’ї. Чому акцентую на цьому увагу? Бо сім’я є основним провайдером своєї дитини, якщо вона хоче, аби дитина була успішна, то батьки шукають можливості. Школа може розповісти, де існують такі гуртки, а вже батьки мають забезпечити гармонійний розвиток дитини. Я вважаю, що позашкілля — це гармонійний розвиток дитини. Якщо ми хочемо, щоб дитина була гарно вихована, то вона має знати манери танцю, співу, музики, вміти поводити себе в середовищі, це все і є позашкільна робота. Інше питання наскільки зацікавлені батьки, щоб їхня дитина розвивалася всесторонньо. Якщо буде якомога більше різнобічно розвинутих дітей, тим гармонійніше буде розвиватися позашкілля. Позашкілля — це не щось, що буде існувати 100 років, це тренд, і завтра цим, можливо, ніхто не захоче займатися. Тому потрібно постійно змінювати заняття в позашкільній освіті під вимоги часу. Позашкільна освіта надто динамічна, та яка була 20 років тому і та, яка зараз — це різні речі.
- Якщо говорити про стратегію розвитку позашкільної освіти, які компоненти ви б вклали у неї?
- Найперше, інвестував би сили в підготовку фахівців, викладачів, тренерів та майстрів, які в майбутньому будуть цікаві для дітей. Тільки цікаві викладачі — можуть “примагнітити” дітей в гурток. Друге, ми маємо створювати середовище, яке буде сучасне, в якому хочуть займатися діти, і яке буде безпечним. Третє, діти мають мати можливість демонструвати свої вміння, які вони набули в закладах позашкільної освіти. Тобто організовувати звітні концерти, ярмарки, змагання, бо тільки у змаганнях можна побачити хто кращий і до чого потрібно прагнути та рости.
- Чи планується оптимізація закладів позашкільної освіти?
- Я прихильник оптимізації, якщо тільки від цього стане краще. Звісно, я хотів би, щоб на Рівненщині функціонував Центр позашкілля, який міг би об’єднати усі напрями. Адже, коли люди знаходяться в одному середовищі, вони бачать різницю як динамічно розвиваються різні напрямки. Це давало б мотивацію усім рости до якогось високого рівня. Якщо говорити про місто, обласний центр — створити такий заклад можливо, а якщо говорити про маленький населений пункт — думаю, що ні. Тоді потрібно думати конкретніше, які там є майстри, що могли б це забезпечити.
- Яким чином ви намагаєтеся транслювати політику покращення іміджу позашкільної освіти?
- Коли буде чітко зрозуміла концепція розвитку позашкільної освіти, от тоді зрозуміло буде, які компоненти можна буде чітко представити. Мені хотілося б, щоб позашкільна освіта була показною, щоб ми розуміли, якщо я хочу навчитися художній гімнастиці, то це я можу зробити тут і тут. І так має бути з кожним напрямом у позашкіллі.У дітей має бути можливість обирати. Тобто кожен гурток має мати назву, власну презентацію, де будуть представлені успішні кейси.
- Що ви побажаєте керівникам закладів позашкільної освіти, керівникам гуртків, гуртківцям?
- Мені хотілося б щоб вони були креативні, інноваційні, сучасні, неповторні.
